Право на відключення: міжнародна практика і український досвід

Вихідні, відпустка, завершення робочого дня, а ваш смартфон розривається від великої кількості робочих повідомлень та дзвінків? Директор вимагає бути онлайн 24/7? Чи можна цьому зарадити і чи маєте ви право відключити свій телефон/компʼютер у позаробочий час?

Непорушною аксіомою є необхідність охорони праці для кожного найманого працівника. Такою ж аксіомою має стати і охорона відпочинку для працюючих, особливо в сьогоденні Україні, де населення страждає від щоденних обстрілів, до яких ще додаються “віддалені” перепрацювання через те, що багато роботодавців формально або неформально вимагають від працівників бути постійно “ввімкненими”.

У 2024-2025 роках представники Європейської комісії розпочали консультації з профспілками та роботодавцями задля розробки законодавчих регуляцій, які б закріплювали право на відключення (right to disconnect) в законодавстві ЄС як одне із фундаментальних прав працівників, оскільки поки на рівні ЄС немає жодного законодавчого акта, який би врегульовував напряму право на відключення.

Ще у 2021 році один із європарламентарів заявив: “Ми не можемо залишити мільйони європейців, які виснажені від постійної необхідності “бути на звʼязку” та працювати понаднормово. Наразі настав час стати з ними поруч і надати їм те, що вони заслужили – право на відключення. Це важливо для нашого ментального та психічного здоровʼя. Настав час привести права працівників у відповідність з новими цифровими реаліями”.

Право на відключення означає право працівника відключитися і не відповідати на робочі дзвінки, електронні повідомлення в неробочий час, вихідні дні, відпустку тощо. Широке використання смартфонів та цифрових технологій робить працівників більш вразливими, адже багато роботодавців очікують, що працівники постійно мають бути онлайн та відповідати на робочі запити в будь-який час.

Наразі право на відключення напряму не зазначено у міжнародних документах, втім, можна сказати, що воно є похідним від загального права на відпочинок. Стаття 24 Загальної декларації прав людини передбачає, що кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Ще до початку пандемії COVID-19, що стала одним із каталізаторів поширення дистанційної роботи, Міжнародна організація праці наголошувала на необхідності забезпечення права на відключення та конкретних механізмів його реалізації, задля дієвого дотримання балансу між особистим життям та роботою.

Право на відключення вперше було згадане у рішенні Палати з трудових спорів Верховного Суду Франції в 2001 році. Вже 2004 року Верховний Суд підтвердив свої висновки в іншому рішенні – “той факт, що працівник не був доступний по телефону в неробочий час, не може розглядатися як порушення трудової дисципліни”. В 2017 році набули чинності зміни до Трудового кодексу Франції, які закріплюють право на відключення. Щороку роботодавці повинні проводити переговори з працівниками та закріпити його в документах компаній, де працює понад 50 працівників.

У грудні 2018 року в Іспанії прийняли Data Protection Act (Закон із захисту персональних даних), який, серед іншого, містить і норми, присвячені праву на відключення. Цим правом користуються всі працівники державного та приватного секторів. Проте є примітка – “якщо це можливо, виходячи із характеру трудових відносин”.

Якщо у Франції та Іспанії право на відключення поширюється на всіх працівників, то в Італії, яка теж доповнила своє законодавство у 2017 році, право на відключення стосується лише працівників, які зайняті у т.зв. “smart work” (виконання роботи в будь-якому місці та за гнучким графіком).

Схожі регуляції лише для дистанційних працівників були прийняті і в Словаччині. 2021 року були ухвалені поправки, які гарантують в Словаччині право на відключення для дистанційних працівників. Такими працівниками є три категорії працівників: надомники, дистанційні працівники та ті, хто працює з дому час від часу або за виняткових обставин. Працівників не можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності за відключення.

У Бельгії в 2018 році теж доповнили законодавство, проте норми щодо права на відключення швидше декларативні. Роботодавці, у яких працює понад 50 працівників, зобовʼязані проводити переговори з представниками працівників щодо права на відключення, проте мають лише право (а не обовʼязок) приймати спеціальні політики з цього питання. У 2022 році бельгійське законодавство було удосконалено, спочатку для сектора державної служби, а потім, і для приватних роботодавців та перейняло багато елементів французької моделі.

Португалія також врегулювала питання права на відключення у період пандемії. В 2021 році були прийняті зміни до Трудового кодексу країни, які прямо забороняють роботодавцям контактувати з працівниками в позаробочий час, а в разі порушення роботодавця можуть оштрафувати на суму до 9 690 євро за кожен такий випадок.

Чилі стала першою країною за межами Європи, в якій 26 березня 2020 року було ухвалено закон про право на відключення для дистанційних працівників (як в Італії та Словаччині). Його прийняття якраз збіглося в часі з пандемією коронавірусу, проте переговори щодо right to disconnect тривали в Чилі ще з 2018 року.

30 липня 2020 року схожі норми для дистанційних працівників були прийняті в Аргентині. В законі чітко зазначається, що працівники мають право відключатися в свій неробочий час та під час відпустки. Жодних дисциплінарних стягнень для таких працівників не дозволяється застосовувати. Роботодавець не може давати жодних завдань працівникам поза їх робочим часом.

У 2024 році в Австралії було прийнято Fair Work Legislation Amendment – цей закон дає право працівникам відмовитися від моніторингу, або будь-якої комунікації з роботодавцем у позаробочий час.

В Німеччині деякі компанії самостійно ухвалюють політики щодо реалізації права на відключення. Так, Volkswagen, BMW, та Puma прописали в локальних актах, коли менеджери не можуть надсилати електронні листи співробітникам. У правилах Volkswagen зазначено, що менеджери не можуть відправляти мейли працівникам через 30 хвилин після завершення робочого дня.

Спроби ввести в легальне поле України право на відключення були здійснені у прийнятому в лютому 2021 році Законі 1213-IX, що мав на меті врегулювати дистанційну роботу. Так, у ст.60-2 Кодексу законів про працю вводиться поняття “періоду відключення” – працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний звʼязок з роботодавцем, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу. 

Ця норма є радше декларативною, адже не містить певних конкретних запобіжників та механізмів. Втім, системний аналіз норм чинного трудового законодавства дозволяє стверджувати, що в теорії скористатися правом на відключення працівник може і зараз, адже за ст. 31 Кодексу законів про працю роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Отже, якщо, наприклад, на підприємстві встановлено доволі стандартний графік роботи з 09.00 до 18.00, то працівник може не відповідати на робочі дзвінки або електронні листи починаючи з 18.01.

В Україні є успішна історія включення положень про право на відключення до колективних договорів. Йдеться про колективний договір, укладений у 2026 році, між ТОВ “Нова пошта” та Всеукраїнською професійною спілкою працівників ТОВ “Нова пошта”. У пункті 5.24 зазначено, що “працівники мають право в свій неробочий час, вихідні дні, дні відпустки тощо не відповідати на робочі дзвінки, електронні повідомлення за винятком надзвичайних та форс-мажорних ситуацій (стихійне лихо, епідемія, військові дії, наслідки ворожих обстрілів, техногенні катастрофи, пожежа, а також з інших обставин, які не могли бути керованими стороною роботодавця)”. Зауважимо, що якщо у ст. 60-2 Кодексу законів про працю йдеться лише про працівників, які працюють дистанційно, колективний договір ТОВ “Нова пошта” передбачає період відключення для всіх працівників компанії. Дані напрацювання у колективних договорах є корисним дороговказом для подальших напрацювань законодавчих ініціатив задля врегулювання цього важливого питання. 

Поширення цифрових технологій поряд з полегшенням життя найманих працівників, несе й значні ризики перепрацювання через постійне “включення” через різноманітні сучасні гаджети. Численні дослідження демонструють згубний вплив постійного “включення” як на ментальне, так і для фізичне здоровʼя працівників. Крім того, комунікація з робочих питань у неробочий час також має стресовий ефект, адже працівникові доводиться “перемикати” свої соціальні ролі, що результує також у напруженість у відносинах з рідними та близькими. Світові тренди регулювання трудових відносин все більше концентруються на забезпеченні ефективних політик в царині гідного відпочинку, аж до експериментів із впровадженням 4-денного робочого тижня.

Законодавче закріплення чітких механізмів реалізації права на відключення, та ще важливіше – ефективна практика його використання (наприклад, через передбачення у колективному договорі відключення робочих поштових серверів після закінчення робочого дня тощо) – це шлях як до покращення життя та здоровʼя кожного конкретного працівника, так і ключ до підвищення продуктивності праці, адже працівник, що може в повній мірі реалізувати своє право на відпочинок, апріорі буде більш ефективно виконувати свої трудові обовʼязки. Крім того, збереження ментального здоровʼя має бути одним з пріоритетів в реаліях повномасштабної війни в Україні.

Отже, працівники усіх країн, відключайтесь на здоровʼя!