Різні рівності: як сприймають права жінок у світі

Повага, гідність, рівні можливості – здавалось би, елементарні речі, проте жінки в Україні та світі і досі змушені вперто боротися за належне місце в суспільстві. Попри все, долати економічні та соціальні бар’єри можливо завдяки наполегливості та солідарності. Переконатися у цьому можна завдяки історіям міжнародних гостей ГО «Трудові ініціативи» із Нігерії, Марокко, Індонезії та Мексики.

Нкечі Одінукве, Іман Заглул, Ізза Інзамлія та Еренестіна Карранза – правозахисниці, які працюють у регіональних офісах Центру Солідарності. Вони приєдналися до нашої розмови #ПроРівність міжнародного формату та поділилися власним досвідом боротьби за трудові права та рівність жінок у сфері праці і поза нею. Активістки також відповіли на безліч питань від аудиторії та допомогли порівняти становище з правами людини в чотирьох країнах і Україні.

Історія життя Іззи – яскравий приклад того, що солідарність спрацьовує у складних обставинах. Об’єднавшись, жінки можуть відстоювати свої права та протистояти системним соціально-економічним викликам. Ізза почала кар’єрний шлях, працюючи операторкою швейної машини на одній із найбільших фабрик Джакарти. Згодом вона долучилася до створення профспілки на підприємстві та добилася кращих умов праці для себе та своїх колег. Завдяки її зусиллям, було прийнято новий колективний трудовий договір на підприємстві, де прописано квоту щодо репрезентативності жінок та гідної оплати праці для всіх.

Спільним викликом глобального масштабу і досі залишається «gender pay gap», розрив у оплаті праці чоловіків та жінок, які обіймають однакові посади. Іман розповіла, що Морокко наразі посідає 163 місце у глобальному рейтингу, який оцінює гендерний розрив у оплаті праці – зокрема, через низький доступ жінок до середньої та вищої освіти та низьку репрезентативність жінок на керівних посадах чи при владі. В Україні, до речі, такий розрив досить значний. В залежності від сфери роботи, чоловікам платять до 28% більше, ніж жінкам.

Навіть у сферах, де чисельність жінок переважає, рівень оплати досить низький. Частково це стається тому, що суспільні стереотипи штовхають жінок до вибору менш оплачуваних професій у сфері обслуговування. Проте часто трапляється, що жінці занижують зарплату при залученні і до певної «нежіночої» професії. Так чи інакше, економічні можливості жінок системно занижено, і це відбувається і в Мексиці, і в Індонезії, і в Україні. Скажімо, до 45% населення у Мексиці проживає за межею бідності, і більшість людей, які наразі не мають достатньо економічних ресурсів – жінки. У той час у Нігерії, де устрій надзвичайно патріархальний, економічні бар’єри до рівності тісно пов’язані із стигмою щодо незалежних жінок, і покращення ситуації з правами людини залежить від подолання дискримінаційного світогляду.

У повному обсязі історії Нкечі, Іман, Іззи та Ернестіни ви можете переглянути тут: https://www.facebook.com/gotrudovi/videos/1005953929563096/