Як реалізувати права жінок, місячні яких особливо болючі?

Згідно зі статистикою Міжнародної Організації Праці, жінки становлять 48.3% робочої сили, і майже кожна п’ята відчуває болісні спазми в перші дні місячних. При цьому, існує стигма щодо теми місячних, а дієві законодавчі ініціативи, які б врахували потреби жінок у період місячних на робочому місці – відсутні.

Так, у правозахисній сфері існує консенсус, що не годиться присоромлювати, карати або кривдити людей за абсолютно природні процеси у власному тілі, які вони не можуть контролювати. Скажімо, ганебно – присоромлювати людей за те, що вони народилися в тілі, яке має певну форму, функції, потреби. Проте тема місячних і досі в кращому випадку – табу, а в гіршому – привід для присоромлення та знецінення. Про «це» (читай: про будь-яку тему, яка стосується права жінок вирішувати, що є кращим для власного тіла) «соромно» говорити. Тому безліч жінок обирають мовчання для того, щоб не видатися «слабкими» в очах роботодавця, менеджменту чи колег.

У безлічі країн сильний фізичний біль вже є достатньою законною підставою для того, щоб взяти вихідний. В Японії, Індонезії, Тайвані, Південній Кореї та частині Китаю, жінкам дозволено брати оплачуваний вихідний під час місячних. Італійський парламент розглянув питання щодо впровадження триденної оплачуваної відпустки для жінок, менструація яких проходить болісно. Та стереотипи про роль жінок у суспільстві та їх «слабкість» у порівнянні з чоловіками ускладнюють розмову про створення подібних законодавчих ініціатив.

Жінки побоюються того, що роботодавці надаватимуть ще більшу перевагу чоловікам при прийнятті на роботу, якщо подібні ініціативи будуть втілені в життя. В Україні це побоювання має суттєве підгрунтя: лише за перші п’ять місяців діяльності кампанії «Україна без сексизму» Ліги захисту прав жінок «Гармонія Рівних» активісти ідентифікували 270 дискримінаційних або відверто сексистських оголошень про вакансії. Роботодавці в Україні ще на етапі рекрутингу ставляться до жінок як до менш компетентних та менш бажаних кандидатів на будь-які посади, не говорячи вже про посади вищого рівня.

Компромісне вирішення проблеми пропонують канадські експерти: йдеться про введення гнучкої додаткової відпустки, яка діятиме для всіх працівників та працівниць. Таким чином, і жінки, й чоловіки зможуть скористатись одним додатковим вихідним в місяць, коли погано почуваються. Але знову ж таки, цей підхід лише заохочує замовчування теми місячних у суспільстві.

Що ж можна зробити вже зараз, щоб водночас і розширити трудові права жінок, і не посилити дискримінацію щодо жінок, місячні яких особливо болючі? По-перше, необхідно продовжувати дискусії в медіа та громадянському суспільстві про місячні як про абсолютно позитивний та здоровий процес. По-друге, профспілки можуть відігравати вирішальну роль у зміні дискурсу щодо цієї теми. Наприклад, Південноафриканський Конгрес Профспілок провів масштабну медіакампанію про місячні та гідне ставлення до цієї теми у сфері праці. Конгрес Профспілок Великобританії також провів подібну кампанію, зосередившись на просуванні доступності гігієнічних продуктів для жінок. До того ж, профспілківці наполягають, що один додатковий вихідний не зашкодить, а навпаки – допоможе підвищити продуктивність праці, незалежно від типу підприємства чи організації.

Звісно, сила впливу профспілкових організацій починається із кожної та кожного, хто належить до профспілки. Відповідно, розмову про місячні на робочому місці може розпочати кожен та кожна, таким чином зробивши поштовх до важливих прогресивних змін.

Також рекомендуємо ознайомитись із досить детальним посібником про менструацію, розробленим колегами з Феміністичної Майстерні