Як зупинити насильство на робочому місці

Влітку 2019 року Міжнародна організація праці (МОП) має на меті прийняти новий важливий документ – Конвенцію про викорінення насильства та домагань на робочому місці.
Чому необхідно прийняти цю Конвенцію та як вона допоможе привернути увагу до проблеми гендерно обумовленого насильства на робочому місці?
В Декларації стосовно цілей та завдань Міжнародної організації праці (Філадельфійська декларація) 1944 року зазначається, що всі люди, незалежно від раси, віросповідання чи статі, мають право на забезпечення свого матеріального благополуччя і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стабільності та рівних можливостей.
Право на працю є одним із основоположних прав людини. Насильство та домагання в сфері праці є одним із порушень права на гідні умови праці, а також принципу рівних можливостей.
Розробники та ініціатори Конвенції поставили собі надзвичайно актуальну задачу – протидіяти та викорінити різні форми насильства та домагань на робочому місці, адже всі категорії працівників незалежно від статі та гендерної ідентичностіможуть стикатися з цькуванням, погрозами, психологічним, сексуальним та економічним насильством під час виконання своєї роботи. Працівники часто замовчують про такі випадки, адже, по-перше, бояться втратити роботу та залишитися без засобів до існування, а з іншого боку, національне законодавство та міжнародні норми не мають достатніх правових механізмів для захисту працівників.
Після тривалих переговорів представників урядів, працівників та роботодавців, було вирішено розробити рамкову Конвенцію та Рекомендацію з цього питання. Конвенція встановлюватиме основоположні принципи щодо протидії насильству та домаганням у сфері праці, а держави вже самостійно прийматимуть необхідні нормативно-правові акти, спрямовані на забезпечення гідних умов праці та створення сприятливого та безпечного робочого середовища, вільного від насильства.
Насильство та домагання в сфері праці визначаються розробниками Конвенції як ряд неприйнятних форм поведінки і практик або загрози таких, здійснених одноразово чи систематично, метою, результатом або можливим наслідком яких є заподіяння фізичної, психологічної, сексуальної чи економічної шкоди, включаючи гендерне насильство і домагання.
Для того, щоб поширити норми Конвенції на якнайбільшу кількість осіб, вона застосовуватиметься до всіх категорій працівників, які працюють у формальному та неформальному секторі економіки, осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами, стажерів та осіб, які проходять професійну підготовку.
Крім того, Конвенцією будуть охоплюватися не лише випадки, що сталися безпосередньо на робочому місці працівників, але й в широкому контексті – такі, що трапилися в період роботи або пов’язані з роботою, оскільки прояви упередженого ставлення в сфері праці можуть статися, наприклад, по дорозі на/з роботи. Вони можуть вчинятися як щодо жінок, так і чоловіків у різних формах: фізичне насильство, сексуальне насильство, включаючи зґвалтування та сексуальні домагання, сексистські висловлювання та словесні образи, цькування (мобінг), психологічний тиск, погрози, економічний тиск та зловживання фінансовим становищем, залякування та переслідування.
Надзвичайно важливо, що Конвенція приділяє особливу увагу гендерному насильству та домаганням.
Згідно з статистикою МОП, найчастіше жертвами гендерно обумовленого насильства стають жінки. 35% – близько 820 мільйонів жінок у всьому світі у віці старше 15 років стали жертвами сексуального чи фізичного насильства вдома, в своїх громадах чи на робочому місці.
Високий ризик зіткнутися з гендерно обумовленим насильством в неформальному секторі економіки, де нестабільна оплата праці, відсутність профспілок та соціальних гарантій для працівниць.
Вразливі групи працівниць – одинокі матері, жінки з інвалідністю, вимушені переселенці тощо, зазнають часто множинної дискримінації та насильства. Боячись втратити роботу та заробіток, жінка може змиритися і терпіти прояви насильства на робочому місці або приховувати ці проблеми та переживати їх в собі, що в майбутньому негативно вплине як на її продуктивність на роботі, так і спричинить вкрай несприятливі наслідки для життя її та життя близьких.
Варто відзначити, що в Україні ще до прийняття цієї конвенції, впроваджуються законодавчі норми відповідно до найкращих іноземних практик попередження та протидії насильства на робочому місці. Так, у березні 2019 року в Верховній Раді України було зареєстровано законопроект, що покликаний забезпечити унеможливлення мобінгу на роботі.
Ухвалення Конвенції та подальша імплементація її положень в національне законодавство – це важливий крок для забезпечення комфортних та безпечних умов праці для працівників з усього світу, а також формування послідовного міжнародного підходу до протидії різним формам насильства в сфері праці.
вас може зацікавити

Для чого жінкам страйкувати?
Якщо прислухатись до мейнстримної думки, просування рівності залишається суто «жіночим» питанням. Так би мовити, «порятунок потопаючої – справа рук самої потопаючої». Про це, наприклад, говорить Шерил Сендберг у книзі «Включайся: жінки, робота і воля вести за собою». Сендберг – операційна директорка Facebook, колишня очільниця апарату Міністерства фінансів США, колишня бізнес-аналітикиняGoogle. У своїй книзі вона радить […]