Мовчання як згода на нерівність: чому про дискримінацію потрібно говорити

У березні юристка ГО «Трудові ініціативи» Аліна Антоненко написала колонку для одного з провідних українських аналітичних медіа – Економічної правди.

У своїй статті юристка досліджує приховані прояви дискримінації на роботі в Україні та пояснює, чому працівники часто мовчать, стикаючись із несправедливим ставленням. Вона також наводить реальний приклад із закладу освіти, де дві соціальні працівниці з однаковими дипломами магістра отримували різне ставлення.

У статті визначено низку психологічних та системних бар’єрів, які заважають працівникам говорити про порушення своїх прав, зокрема:

• Невизначеність: Багато працівників не можуть чітко розпізнати дискримінацію, адже закон її забороняє, але не завжди пояснює, як визначати її приховані форми.
• Страх помсти: Побоювання звільнення, втрати премій чи погіршення умов праці часто переважають бажання добиватися справедливості, особливо якщо працівник не має підтримки колег.
• Складність доведення: Все ще складно довести факт дискримінації у суді. Працівник має чітко показати зв’язок між негативними діями роботодавця та захищеною законом ознакою – віком, інвалідністю, членством у профспілці тощо.
• Недовіра до інституцій: Поширеним залишається переконання, що «скаржитися марно», а державні органи чи суди не забезпечать швидкого та справедливого захисту.

Аліна Антоненко ініціатив пропонує практичний алгоритм дій: документувати порушення, звертатися до відповідних органів та шукати підтримки профспілки. На її думку, саме колективні дії є найефективнішою формою захисту. Коли працівники діють разом через профспілку, роботодавцю значно складніше ізолювати чи тиснути на окремих людей.

Вона наголошує, що дискримінація та несправедливе ставлення підживлюються мовчанням. Реальними правові гарантії можуть стати лише завдяки обізнаності, активній професійній позиції та структурній підтримці профспілок.

Ця публікація була написана у рамках проєкту «Профспілки проти нерівності і за відновлення миру та демократії в Україні», який реалізує Норвезька конфедерація профспілок (LO) у партнерстві з ГО «Трудові ініціативи» за фінансової підтримки Норвегії. Зміст цієї публікації не може вважатися таким, що відображає погляди Уряду Норвегії та LO.