Небезпека прийняття спеціального закону про мирні зібрання

Законопроект №3587 «Про гарантії свободи мирних зібрань» подали 07.12.2015 члени парламенту Немиря Григорій Михайлович, Луценко Ірина Степанівна, Джемілєв Мустафа, Суслова Ірина Миколаївна, Черненко Олександр Миколайович, Ємець Леонід Олександрович, Логвинський Георгій Володимирович, Мірошниченко Юрій Романович, Іонова Марія Миколаївна, Фельдман Олександр Борисович, Попов Ігор Володимирович.

Посилання на законопроект №3587: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57310

Проект закону №3587 покладає жорсткі обов’язки на громадян, які бажають провести мирне зібрання.

1) Відповідно до ч.1 ст.7 законопроекту №3587 для організаторів мирних зібрань встановлено обмеження в часі, коли вони мають повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування про проведення заходів: не пізніш як за сорок вісім годин до початку.

За цей час будь-яке зібрання може бути заборонене судом. Зважаючи на особливості судочинства в Україні, можна передбачити, що це призведе до неправосудних заборон. До того ж, за положеннями законопроекту підстави для заборони є нечіткими.

Наявне Рішення Конституційного Суду України від 2001 року встановлює що громадяни мають повідомляти органи влади протягом «прийнятного строку». На практиці навіть час за 2 години до початку мирного зібрання був розцінений як «прийнятний строк».

Посилання на Рішення Конституційного Суду України: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-01

2) Згідно зі ст.18 законопроекту №3587 Національна поліція та Національна гвардія України можуть надавати оцінку тому, чи втратило зібрання свій мирний характер. При цьому не наведені критерії, за якими потрібно здійснювати таке оцінювання ситуації. На підставі свого висновку правоохоронці вправі розігнати зібрання. При цьому лише одного провокатора буде достатньо для зупинення заходу, і затриманий може бути будь-хто, хто висловить незгоду.

3) За ст.1 законопроекту №3587 спонтанне мирне зібрання (без повідомлення органів влади заздалегідь) має відповідати двом критеріям: сам захід повинен бути невідкладною реакцією на певну подію або інформацію; повідомлення органів влади про захід у встановлені строки повинне бути неможливим. На практиці ж Національна поліція буде самостійно оцінювати, чи була в організаторів зібрання можливість повідомити про нього заздалегідь. Тут, звичайно, можливі численні зловживання з боку правоохоронців: якщо спонтанне мирне зібрання буде ними розцінене як не спонтанне, його учасники можуть бути затримані на підставі ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського».

Наразі не встановлено ніякої міри відповідальності для осіб, що проводять мирні зібрання без повідомлення про це органів влади. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» 2013 р. не може бути відповідальності за ст.185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій», оскільки в Україні не встановлено такого порядку. Отже, немає відповідальності і у випадку, коли учасники зібрання не повідомили органи влади про проведення заходу – «спонтанні» мирні зібрання цілком законні в Україні.

Посилання на рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України»: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/974_945

4) Відповідно до ст.39 Конституції України мирне зібрання може бути заборонене судом в інтересах національної безпеки та громадського порядку. Законопроект деталізує підстави для заборони проведення заходу і, фактично, розширює їх. Наприклад, мирне зібрання може бути заборонене судому випадку, коли воно «має на меті порушення основоположних прав та свобод людини». Така причина для заборони є дуже невизначеною, і відсутні критерії, за якими можна б було оцінити, що організатори зібрання дійсно мали такі наміри.

5) Згідно з чинною редакцією ст.182 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява про заборону мирного зібрання або обмеження реалізації права на його проведення, яка надійшла від органів влади в день проведення заходу або після цього, залишається без розгляду. За п.2 Прикінцевих та перехідних положень законопроекту суд отримує право виносити рішення про заборону до або під час проведення мирного зібрання.

Таким чином, законопроект №3587 звужує наявну свободу мирних зібрань. Якби такий закон був чинний у 2013 р., цілком законний розгін Майдану був би можливий від самого початку.