Облік в центрі зайнятості та статус члена сільського господарства: що потрібно знати?

У зв’язку з війною в країні та закриттям багатьох підприємств та організацій набуття статусу безробітного та постановка на облік в центрі зайнятості є досить актуальним питанням. Окрім загальних моментів та процедури взяття на облік, працівників також цікавлять підстави відмови у центрі зайнятості. Однією з таких підстав може бути статус члена сільського господарства. Розберемо більш детально дані особливості.

Що означає статус “член особистого селянського господарства”?

Членими особистих селянських господарств є особи, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною (стаття 8 Закону України “Про особисте селянське господарство”). 

Членом особистого селянського господарства може бути як особа, яка здійснює особисту трудову діяльність в особистому господарстві на відведеній для цього земельній ділянці, так і особа, якій земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства не виділялася.

Особисте селянське господарство це господарська діяльність, яка здійснюється без створення юридичної особи та не є підприємницькою діяльністю. Проте члени особистого селянського господарства можуть здійснювати продаж надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.

Важливо! Спеціального порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством України не передбачено. Потрібно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки.

Чи є наявність статусу члена особистого селянського господарства підставою для відмови у постановці на облік у центрі зайнятості? 

Постанова КМУ від 19 вересня 2018 р. № 792 “Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу” (далі – Постанова) у переліку підстав для відмови у наданні статусу безробітного на перший погляд не містить такої підстави як статус члена сільського господарства.  

Проте у пункті 23  частина 2 Постанови вказано підстава відмови – встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи.

Як зазначалось вище – до зайнятого населення належать особи, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі члени особистих селянських господарств. Тому з даного випливає, що наявність даного статусу дійсно може стати підставою для відмови. 

Яким чином член особистого селянського господарства може стати на облік у центрі зайнятості? 

Для реєстрації у центрі зайнятості  члени особистого селянського господарства, для яких така робота була основною надають довідку про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства, видану сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної ділянки.

Зазначену довідку не подають члени особистого селянського господарства, які:

– є внутрішньо переміщеними особами;

– проходили військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Важливо! Ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до центру зайнятості, він провадив лише таку діяльність чи одночасно перебував у трудових відносинах або був зайнятим згідно із частиною першою статті 4 Закону України “Про зайнятість населення” менше шести місяців.  Якщо ж особа до звільнення працювала 6 і більше місяців, то ведення особистого селянського господарства не вважається основною роботою і особа реєструється як безробітна.

Отримання довідки про припинення ведення особистого селянського господарства

Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:

• рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
• якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
• припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України.

У разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств. (стаття 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”).

Для отримання довідки про припинення ведення особистого селянського господарства особа має надати уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради заяву про це. Після виходу із членів особистого селянського господарства, оформленого відповідно до норм чинного законодавства, таким особам надається довідка, що вони не являються членами особистого селянського господарства. 

Таким чином, після подачі довідки про вихід із членів особистого селянського господарства підстава для відмови у постановці на облік у центрі зайнятості відсутня.