Повернення на роботу після звільнення з полону
Після звільнення з полону військовослужбовці не просто повертаються, а вступають у новий етап своєї військової служби – обов’язкову реабілітацію. Це є невід’ємною частиною їхнього перебування в правовому полі військовослужбовця.
Військовослужбовці, учасники бойових дій та прирівняні до них особи після їх звільнення з полону обов’язково проходять відновлювальні (постізоляційні, реінтеграційні) заходи, заходи з адаптації, підтримки (супроводу) в порядку, встановленому Міністерством оборони України (ст. 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).
Отже, військовослужбовці, які повертаються з полону, перебувають у статусі військового до моменту офіційного наказу про їх звільнення з військової служби. Реабілітація є обов’язковим етапом, що забезпечує їх фізичне та психологічне відновлення перед ухваленням рішення про подальшу долю – звільнення чи продовження служби.
Звільнені з полону військовослужбовці можуть звільнитися зі служби на загальних підставах відповідно до ст.26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”. Після звільнення зі служби працівник повернеться і стане до роботи.
Примітка: Якщо ж військовослужбовець, який повернувся з полону, бажає продовжувати службу, він має право на 90 днів відпустки. Така відпустка не поділяється на частини, і під час неї продовжує нараховуватися грошове забезпечення. Відкликати з такої відпустки можуть лише за згодою військовослужбовця.
Чи одразу працівник після військової служби повинен приступити до роботи?
Так, працівники звільнені з військової служби, мають приступити до роботи на наступний день після того, як їм поставлять позначку про звільнення з військової служби та візьмуть на військовий облік. Адже на працівника поширюються гарантії передбачені ст. 119 КЗпП України лише з дати початку та закінчення військової служби, що зазначені у військовому квитку.
Незважаючи на формальну вимогу про негайне повернення на роботу після звільнення з військової служби, трудове законодавство України передбачає механізми, які дозволяють працівнику реалізувати своє право на відпочинок та лікування. Більш детально щодо повернення працівника до роботи Ви можете ознайомитись за посиланням.
Оголошення демобілізації, а працівник у цей час перебуває у полоні: чи потрібно зберігати робоче місце працівника?
Так, за таким працівником навіть після оголошення демобілізації необхідно зберігати місце роботи і посаду на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) ТЦК та СП, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідних підрозділах розвідувальних органів України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Якщо буде встановлений факт загибелі працівника в полоні: підстава звільнення?
У такому разі необхідно керуватися п. 8-2 ст. 36 КЗпП, який передбачає, що підставою припинення трудового договору є: смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Отримання документального підтвердження. Для припинення трудових відносин за відповідною підставою роботодавець повинен мати офіційний документ, що підтверджує загибель працівника. Таким документом може бути:
- свідоцтво про смерть, видане органами державної реєстрації актів цивільного стану.
- рішення суду про оголошення працівника померлим.
- витяг з наказу військової частини, що підтверджує факт загибелі під час перебування в полоні.
Отже, захист трудових прав військовополонених є фундаментальним елементом державної політики. Як показано, українське законодавство створює чітку основу для збереження їхнього соціального та професійного статусу, гарантують повернення на робоче місце і зарахування стажу.
Водночас, ця підтримка має бути комплексною. Приклади соціально відповідальних роботодавців мають демонструвати, що колективні договори є потужним інструментом для розширення державних гарантій. Додаткові відпустки, медична допомога та програми адаптації, передбачені підприємствами, є не лише проявом поваги, а й ключовим чинником успішної реінтеграції наших захисників у цивільне життя.
