Новий транш МВФ: чого очікувати українцям?

02 липня 2019 року під час офіційного візиту до Канади Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із першим заступником Директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду (МВФ) Девідом Ліптоном. Президент наголосив, що співпраця з МВФ залишається пріоритетом для української влади. Він запросив делегацію МВФ відвідати Київ з метою досягнення робочої домовленості щодо нової програми після формування нового уряду.

Нагадаємо, що міністр фінансів України Оксана Маркарова нещодавно заявила в інтерв’ю виданню Bloomberg, що Україна знаходиться на стадії активних переговорів з Міжнародним валютним фондом щодо можливості підписання нової кредитної угоди на три роки. Розмір допомоги при цьому міністр не зазначила.

Наприкінці 2018 року МВФ замінив програму розширеного кредитування (Extended Fund Facility, EFF) та схвалив нову програму допомоги stand-by для України на 14 місяців розміром 3,9 млрд дол. Першу частину траншу Україна отримала у розмірі 1,4 млрд дол.

Важливо розуміти, як відбувається співпраця з Фондом та як кредити МВФ впливають на громадян.

Держава звертається із запитом до МВФ, його експерти розробляють програму та умови кредитування, обговорення умов з державою, підписання Листа про наміри та Меморандуму про економічну та фінансову політику та виділяється загальна сума кредиту. Причому, кредитні кошти надходять частинами залежно від виконання умов отримання кредиту.

На відміну від програми EFF, яка надається державі задля термінового реагування на кризовий стан економіки, кредит stand-by надається державі задля виконання узгоджених з Фондом умов. Банк резервує за державою певну суму, а держава використовує її частково чи повністю залежно від обставин.

У суспільстві поширена думка, що гроші від траншу МВФ спрямовуються на соціальні виплати та розвиток виробництва. Але це не так. Фонд надає кошти лише під конкретні умови, і зазвичай вони йдуть на поповнення золотовалютних резервів.

За словами численних експертів – на практиці відносини держав з МВФ ґрунтуються на безальтернативній пропозиції від фінансової інституції, яку приймає уряд країни, втім такі умови часто не допомагають економіці та населенню, а лише в змозі хоч якось утримувати економіку “на плаву” до наступного кредиту. Держава, фактично, має погодитися на будь-які вимоги, що їх поставив МВФ, виконує всі умови або їх частину, щоб не допустити остаточного дефолту та віддати борги за попередній кредит. Спрощено, схема взаємовідносин уряду з МВФ може бути описана наступним чином: “отримання кредиту – повернення боргу- отримання наступного кредиту”.

Як зазначено в Керівних принципах ООН щодо оцінки впливу економічних реформ на права людини, “Під час економічної та фінансової кризи, зусилля держави часто спрямовані на стабілізацію економіки….Умови уряду щодо стабілізації економіки можуть також призвести до порушення прав людини. Такий підхід контпродуктивний, оскільки саме в ці періоди, населення, зокрема ті верстви, які живуть в бідності або ж піддаються високому ризику опинитися на межі бідності, потребують найбільше виконання державою своїх зобов’язань щодо поваги та захисту прав людини”.

Крім того, розробники Керівних принципів зазначають, що “держави та інші кредитори, включаючи міжнародні фінансові інституції, такі як банки розвитку, повинні проводити оцінку впливу на дотримання прав людини перед тим, як рекомендувати або ж здійснювати стратегії економічних реформ, які можуть поставити під загрозу права людини”.

Занепокоєння ситуацією зі співпрацею держав з МВФ раз по раз висловлюють представники міжнародних та національних профспілкових організацій. Міжнародна конфедерація профспілок оприлюднила реакцію на новий інституційний підхід МВФ до соціальних витрат. Стратегія була оприлюднена керівницею МВФ Крістін Лагард під час панелі на Міжнародній конференції праці у червні 2019. Генеральний секретар Європейської конфедерації профспілок Лука Вісентіні виступив на засіданні комісії і закликав припинити застосування заходів жорсткої економії та урізання соціального захисту, а також наголосив на необхідності негайного вирішення кризи низьких зарплат.

Згідно з нещодавно проведеного дослідження, яке охоплювало аналіз 117 держав, вчені, що вивчали умови надання кредитних програм МВФ в період між 1980 і 2014 роками, виявили, що “заходи, передбачені МВФ, в розрізі ринку праці значно зменшують як індивідуальні, так і колективні трудові права”. Аналізуючи вплив програм кредитування в 70 країнах, дослідження показує, що найбільш серйозного удару зазнають індивідуальні трудові права. Висновок з цього дослідники роблять однозначний: “Бізнес виступає одноосібним переможцем практично у всіх сферах життя, оскільки звуження трудових прав передбачає більшу владу для роботодавців і, отже, можливість платити найманим працівникам ще менше”.

За словами Хуана Пабло Богославського, незалежного експерта ООН з питань зовнішнього боргу, інших фінансових зобов’язань та прав людини, що минулого року відвідав Україну: “Необхідно забезпечити в Україні стабільні державні фінанси, не лише для доступу до міжнародного фінансування або обслуговування боргу, але головним чином для забезпечення соціальної справедливості для всіх та дотримання зобов’язань щодо прав людини. Незалежно від макроекономічного вибору, права людини повинні бути в центрі уваги. Економічна нерівність та скорочення доходів бідних прошарків населення стримують внутрішній попит, сталий розвиток та зростання.”

Резюмуючи, можна сказати, що програми кредитування МВФ, не зважаючи на елемент підтримання короткострокових проектів, в довгостроковій перспективі викликають занепокоєння щодо можливих негативних наслідків для економіки національних держав, а також можуть завдати шкоду інтересам найманих працівників. Втім, мобілізація професійних організацій працівників – це запорука мінімізації та протидії негативним аспектам співпраці з міжнародними фінансовими установами.