Посткарантинний ринок праці: змінювати не можна залишити?

Нещодавно Державна служба зайнятості оприлюднила прогнози для ринку праці, базуючись на аналізі міжнародних трендів від фахівців із Міжнародної організації праці.

Серед основних тенденцій виділено наступні вісім напрямів.

1.       Форми дистанційної зайнятості будуть вдосконалюватися. Більш деталізовано будуть відображені аспекти переведення працівників на такі умови роботи, збереження зарплати та поєднання такої зайнятості з можливістю більше уваги приділяти сім’ї та вихованню дітей. На рівні компаній це подекуди спричинить додаткові витрати на зміну внутрішніх процесів.

Про регламентацію дистанційної роботи мова йшла давно, але її врегулювали в Кодексі законів про працю лише завдяки карантину. Через ухвалення змін до законодавства у вже традиційному “турборежимі” ці зміни виявилися не ідеальними, адже законотворці не врахували деяких істотних моментів, зокрема вилучили з визначення трудового договору важливу ознаку – підлягання працівника внутрішньому трудовому розпорядку. Проте саме ця ознака допомагала при вирішенні питання щодо підміни трудових відносин цивільно-правовими, простіше кажучи – давала певні гарантії працівнику, що він буде захищений нормами трудового права, а не опиниться у ситуації “вільного агента” як ті самі кур’єри з жовтими рюкзачками. Адже прихід на роботу у визначений час, наявність обідньої перерви та вихідних днів давали можливість інспекторам з питань праці чітко визначити, чи мало місце неофіційне працевлаштування. Тому, потрібно після карантину внести зміни в Кодекс, аби законодавчі новації карантинного періоду не стимулювали тінізацію зайнятості підміною трудових договорів цивільно-правовими (про надання послуг, підряду тощо).

Крім того, навіть якщо зміни щодо скасування підляганню внутрішньому трудовому розпорядку вносилися, аби унормувати дистанційну роботу, це також має низку підводних камінців. Адже і при дистанційній роботі необхідно чітко дотримуватися графіку роботи, аби не потрапити у пастку перепрацювань та роботи 24/7.  

До того ж, наразі в Кодексі положення щодо дистанційної праці та гнучкого режиму роботи викладені в одній статті, що є не зовсім правильно з огляду на різні характеристики цих понять. Про це детально можна почитати тут.

Варто зауважити, що перехід на дистанційну роботу частково або повністю, вже не новий тренд для світового ринку праці. Багато компаній помітили, що перехід на дистанційну роботу або взагалі не зменшує продуктивність співробітників, або ж навіть збільшує її. Це, звичайно, плюс для роботодавців, адже виробничий процес йде у нормальному режимі та дозволяє зекономити на видатках (оренда офісу тощо), проте не все так однозначно для самих працівників. Деякі із них зауважують, що нарешті почали проводити більше часу з сім’єю, інші ж, навпаки, заявляють про важкість переключення соціальних ролей – від суворого керівника до лагідної матусі, треті ж наголошують на постійному очікуванні повідомлень від роботодавця та, відповідно, стресу та понаднормовій роботі.

Сьогоднішня пандемія показала нам, що багатьом працівникам аж ніяк не підходить дистанційний вид організації праці, якщо інтегральною складовою їх трудової функції є робота пов’язана із безпосередньою присутністю на робочому місці. 

Коронавірус пришвидшив розвиток згаданих трендів ринку праці – те, про що ми читали в дослідженнях та наукових статтях стало реальністю і однозначно стане майбутнім. І вже зараз потрібно продумати ефективні механізми захисту працівників і створення комфортних умов роботи для них.

2.       Дистанційна робота підвищить попит й на дистанційне навчання.

Кількість різноманітних вебінарів та онлайн-лекцій зросла під час карантину в геометричній прогресії. Безліч організацій пропонують можливості для саморозвитку та навчання. Деякі провідні університети вже офіційно заявили, що переходять на дистанційне навчання, інші ж всерйоз задумуються над активним введенням дистанційної освіти, адже це розширює і кількість запрошених лекторів, і самих студентів, для яких вже не потрібна буде фізична присутність в аудиторії.

Проте під великим питанням залишається якість такого дистанційного навчання, адже багатьом робітничим чи медичним професіям просто неможливо навчити онлайн.

3.       Працівники робитимуть вибір на користь легальної зайнятості. Краще мати роботу зі скромним, але гарантованим заробітком та можливістю отримання лікарняного, а ніж товстий зарплатний конверт і перспективу втрати роботи будь-якої миті.

Ця тенденція, на нашу думку, має стати однією із найпріоритетніших. Коронавірус продемонстрував, наскільки важливі трудові та соціальні гарантії та офіційне працевлаштування, адже в під час пандемії саме працівники “тіньової економіки” опинилися у групі ризику втратити роботу та не мали істотних важелів легального захисту. Наявність трудових прав, нарівні з системою охорони здоров’я, наразі є топ-темами. Впевненість в завтрашньому дні та трудовий договір – важливі складові благополуччя українців.   

4.       Роль держави зростатиме. Уже сьогодні роботодавці звертаються за підтримкою до служби зайнятості задля збереження робочих місць. 

Коронавірусна криза довела у всьому світі неспроможність “вільного ринку” ефективно відповісти на виклики. Неформальна зайнятість та незахищеність працівників, форс-мажори для ведення бізнесу (особливо – малого) тощо довели необхідність державних інтервенцій у економічні процеси, в першу чергу – в ті, що пов’язані зі сферою праці.

5. Обираючи професію, зважте, чи є вона затребуваною на ринку праці. Якщо ні, то вам загрожуватиме скорочення в першу чергу.

Вже зараз стало очевидним, що сфера авіаційного пасажирського транспорту, туристичного та готельно-ресторанного бізнесу не зможе повноцінно відновити роботу навіть після завершення карантину. Пропозиція робочих місць в цих секторах економіки суттєво зменшилася. Деякі авіакомпанії, в тому числі й українські, вже заявили про масове скорочення працівників. 

Проте, в цій посткарантинній ситуації вибір професії повинен також кореспондуватися із кількістю місць у вищих навчальних закладах. Пандемія має стати стимулом  перегляду ліцензованих обсягів на кожну із спеціальностей, аби при завершенні університету, випускники не зіткнулися з тим, що їхні професії є не актуальними.  

6. Значення охорони та гігієни праці на виробництві посилиться.

Питання забезпечення охорони праці дуже часто ігнорується, сприймається, як “пережиток радянського минулого”. Навіть останній урядовий проект закону “Про працю” взагалі не містив згадки про охорону праці, залишаючи ці питання виключно на відкуп “домовленостям” роботодавця та працівника.

Пандемія довела, що “забезпечення безпечних та належних умов праці” – це не декларації та формальне проставлення підпису під “інструктажем з техніки безпеки”, а важливий обов’язок роботодавця, від виконання якого залежить життя та здоров’я працівників.

7. Уже зараз потрібні програми, які забезпечать недопущення погіршення становища жінок, адже вони, насамперед, припиняють виконувати трудові обов’язки через догляд за дітьми.

До існуючих гарантій, передбачених ч.2 ст.24 Конституції України, щодо поєднання права на працю та охорони материнства, варто додати й нові. Можливий перехід на часткове дистанційне навчання в школах ще більше покладе обов’язків з догляду за дітьми на матерів та батьків. Постійні відлучки з роботи, щоб забрати дитину раніше зі школи або ж просто побути вдома з малюком під час дистанційного навчання точно не сприятимуть кращій роботі, адже працівники будуть відчувати себе некомфортно та невпевнено. 

З огляду на це, доцільно всерйоз задуматися про ефективне впровадження гнучкого режиму, дистанційного виду організації праці, а також запровадження 4-денного робочого тижня зі збереженням повної заробітної плати. На перший погляд утопічна ідея про скорочений робочий тиждень зараз все більше стає гострою необхідністю, і деякі країни вже заявили, що всерйоз закликають роботодавців розглянути таку можливість. Провідні наукові центри планети вже давно стверджують, що впровадження 4-денного робочого тижня буде сприяти як поліпшенню екологічної ситуації у світі, підвищенню продуктивності праці і забезпеченню належного ментального здоров’я працівників, так і досягненню більшої гендерної рівності у соціальних питаннях. Таким чином, збільшиться і продуктивність праці, і працівники з сімейними обов’язками будуть впевнені в завтрашньому дні, і буде знайдено баланс між приватним життям та роботою.  

8. Зросте усвідомлення важливості солідарності замість індивідуалізованих рішень. Стає зрозуміло, що добробут одних людей залежить від добробуту тих, хто їх оточує.

Питання солідарності завжди було і є основою трудових відносин. Недарма у народі кажуть: “один в полі не воїн”. Саме згуртованість колективу, вміння відстояти свої права, вийти на переговори в рамках соціального діалогу і є запорукою забезпечення трудових прав працівників.

Під час коронавірусної кризи в ряді ситуацій держава показала  свою неефективність – корупційні схеми, затягнутість у прийнятті важливих рішень, відсутність гнучкості, бюрократичні процедури тощо. І саме це стало приводом для самоорганізації громадян для допомоги літнім людям, медикам в лікарнях, підвезення їх на роботу чи доставки їжі в лікарні. 

Тому можливо, ця криза показує нам, що варто й на своїх робочих місцях брати ситуацію в свої руки? Можливо, настав час для незалежних і справжніх профспілок, як ефективного інструменту захисту трудових прав? Можливо, сьогодні потрібно не мовчати і йти говорити з своїм роботодавцем про все, що не влаштовує? Можливо, саме зараз той час, коли потрібно сильніше запустити маятник, аби його стрілка зупинилась на позначці краще та гідне життя для кожного з нас?