Як факт перебування у полоні цивільних осіб впливає на трудові відносини?

У 2024 році Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) схвалила Резолюцію 2573 (2024) «Зниклі безвісти, військовополонені та цивільні особи, які перебувають у полоні внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», де було озвучено, що 65,956 військовослужбовців і цивільних осіб були зареєстровані як зниклі безвісти або полонені.

В умовах повномасштабної агресії проти України багато цивільних громадян опинилися в полоні, переживши жахливі випробування. Їхнє повернення до мирного життя є одним з найважливіших завдань нашого суспільства. Ця стаття присвячена саме трудовим правам та гарантіям, які має держава забезпечити для таких людей. Щодо трудових прав та гарантій військовополонених читайте за посиланням.

Щодо повернення на роботу військовополонених після звільнення їх з полону за посиланням.

Ми розглянемо, як українське законодавство захищає цивільних працівників, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії росії. На прикладі конкретних випадків ми проаналізуємо механізми, що гарантують збереження робочих місць, зарахування стажу та інші важливі аспекти соціальної реінтеграції.

Гарантія щодо збереження робочого місця та посади для цивільних осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії

Фактично питання щодо будь-яких гарантій працівникам, які не є військовослужбовцями, але потрапили у полон чинним законодавством тривалий час не було врегульовано взагалі. Суди вважали за можливе застосувати аналогію закону, а саме застосувати до спірних правовідносин вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП України (Постанова Дніпровського апеляційного суду м. Кривий Ріг від 28.02.2023 у справі № 229/1812/21 щодо гарантій для працівників, які перебувають у полоні).

З прийняттям Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” це питання було врегульовано. 

Наразі за цивільною особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також протягом шести місяців з дня звільнення, у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст. 11 вищезазначеного Закону).

Таким чином, роботодавець не може звільнити працівника, адже працівникові, який потрапив у полон, гарантується збереження місця роботи та посади на весь період перебування в полоні та протягом 6 місяців після звільнення, якщо він проходить лікування або реабілітацію (стаття 119-1 Кодексу законів про працю).

Гарантія щодо зарахування страхового стажу для цивільних осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії

Час, коли людину незаконно утримували через збройну агресію проти України, зараховується їй у страховий стаж (ч. 3 ст. 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”). 

Тобто мова йде про період перебування у полоні, а також протягом шести місяців з дня її звільнення, у разі проходження такою особою лікування. Таким чином, людина не втрачає цей період для соціальних гарантій чи пенсії у майбутньому. Крім того, цей страховий стаж зараховується як страховий стаж за роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

27 березня 2025 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за осіб,  стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України“ від 27.02.2025 № 4280-IX, яким внесено зміни до законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняˮ та “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхуванняˮ . Звертаємо увагу, що даний Закон вводиться в дію з 1 січня 2026 року.

Згідно даних змін платником єдиного внеску за осіб, стосовно яких згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України є Пенсійний фонд України. Нарахування та сплата єдиного внеску, здійснюються Пенсійним фондом України:

– за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу;

– за весь період позбавлення особи особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення за даними Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Крім того, в червні 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв  Постанову “Про внесення змін до Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб” та оновив порядок нарахування та сплати ЄСВ для осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Постанова набирає чинність з 1 січня 2026 року.

Цією ж Постановою КМУ зобов’язав  ПФУ у тримісячний строк, з дня набрання її чинності, здійснити обчислення єдиного внеску та подати до податкового органу звіти про нарахування та сплату єдиного внеску за осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, за період до набрання чинності цією постановою за даними Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Що це означає для працівників? Навіть якщо працівник чи працівниця перебували у полоні, наприклад, рік тому, вони не втратять цей період для їхнього стажу, ПФУ має сплатити ЄСВ за всіх, хто перебував у полоні.

Дані зміни необхідні  для того, щоб час, проведений людиною в полоні через війну, зараховувався до її страхового стажу, що є вкрай важливою соціальною гарантією. Держава, в особі ПФУ, бере на себе сплату внесків, щоб ці люди могли в майбутньому отримувати пенсію.

Право на відпочинок після звільнення з полону для цивільних осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії

Час перебування працівника чи працівниці в полоні зараховується до стажу що дає право на щорічну основну відпустку. Відповідно до п. 6-1 ст. 9 Закону України “Про відпустки” до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата.

Тобто фактично по поверненню на своє робоче місце працівники, які перебували у полоні, будуть мати  накопичені дні щорічної основної відпустки за цей період, коли вони були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії. 

Також працівникам, які перебували у полоні, щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена.

Для прикладу. Працівник у серпні 2024 року, взяв щорічну основну відпустку тривалістю 10 календарних днів, та з певних поважних причин був змушений поїхати до міста, яке наразі знаходиться на тимчасово окупованій території України. Там працівник потрапив у полон, і тільки в серпні 2025 року був визволений, пройшов лікування та реабілітацію, та повернувся на своє робоче місце.

У даному випадку такому працівнику така щорічна основна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена. Адже відповідно до пункту 5 ст. 11 Закону України “Про відпустки” щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі встановлення згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Табелювання працівника, що перебуває в полоні?

Відсутність (на робочому місці) працівника, який перебуває в полоні рекомендовано позначати в табелі обліку використання робочого часу буквеним кодом — “ІН” (інший невідпрацьований час). Умовні позначення в табелі обліку використання робочого часу визначені Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 “Про затвердження типових форм первинної облікової документації статистики праці”.

Використання цього позначення дозволяє:

• правильне ведення обліку робочого часу;
• збереження трудових відносин. Відсутність працівника в полоні є об’єктивною, поважною причиною. Якщо роботодавець позначить її як “прогул”, це буде незаконним, оскільки працівник не міг повідомити про відсутність і не міг з’явитися на робочому місці. Правильне табелювання захищає працівника від необгрунтованого звільнення.

Таким чином, використання коду “ІН” є юридичним механізмом, який забезпечує справедливий та законний підхід до ситуації, коли працівник потрапляє в полон.

Отже, як факт перебування у полоні цивільних осіб впливає на трудові відносини? Працівник чи працівниця щодо яких встановлено факт позбавлення особистої свободи, мають право на: 

• збереження місця роботи, посади протягом усього періоду перебування в полоні, а також протягом шести місяців з дня звільнення; 
• відпустку, її перенесення та продовження; 
• одноразове отримання ваучера для підтримки конкурентоспроможності на ринку праці шляхом: перепідготовки; спеціалізації; підвищення кваліфікації; здобуття освіти.

Отримання ваучера дозволить таким працівникам оновити чи здобути нові знання та навички, які допоможуть сприяти їхній подальшій інтеграції в суспільство та повернутись на своє робоче місце після звільнення з полону; або ж у пошуках нового робочого місця, якщо у цьому є потреба. Звертаємо увагу! Ваучер видається особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення свободи одноразово, після їхнього звільнення, за заявою до територіального центру зайнятості. Більш детальніше про можливість отримання ваучера у статті юристів за посиланням.

Підсумовуючи, питання захисту трудових прав цивільних громадян, що пережили полон, є одним з найважливіших соціальних викликів, з яким стикнулася Україна. Збереження робочого місця, зарахування страхового стажу, право на відпустки, а також можливість отримати ваучер це все не лише формальний захист, а й про створення основи для гідного повернення громадян до повноцінного життя. Українська правова система, хоч і перебуває в стані постійного вдосконалення, вже сьогодні демонструє здатність ефективно адаптуватися до реалій війни.