Роботодавець стежить за тобою

До Верховної Ради подали законопроект №8037 «Проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо посилення гарантій права працівника на приватність та таємницю кореспонденції)» від 14 лютого 2018 року. З назви цілком логічно можна припустити, що законопроект направлений на захист права на приватність, але насправді він навпаки дозволить тотальне стеження за працівниками, ще й надасть можливість роботодавцям прослуховувати, переглядати особисту інформацію працівників.

Законопроектом запроваджується аудіо- та/або відеоспостереження за робочим місцем працівника при його письмовому повідомленні. Згода працівника фактично не потрібна, оскільки такі умови можуть бути передбачені або у трудовому договорі, колективному договорі, або взагалі на підставі наказу роботодавця, з яким працівник буде ознайомлений під розпис. Крім цього, роботодавець зможе здійснювати таке спостереження таємно, навіть без попереднього повідомлення, протягом одного місяця. Чинне законодавство, а саме стаття 307 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Також виникають серйозні побоювання щодо захисту персональних даних, отриманих у ході аудіо- та відеоспостереження, їх використання та можливості розголошення. Адже незрозуміло як буде зберігатися персональні дані працівників та скільки часу такі дані можуть знаходитися на носіях інформації.

Крім цього, законопроект передбачає, що роботодавець матиме доступ до змісту телефонних розмов, електронних листів, спілкування за допомогою програм миттєвого обміну повідомленнями, здійснених за допомогою робочих засобів зв’язку, інформації про використання мережі Інтернет працівником, персональних дані, збережених на робочій комп’ютерній техніці у разі письмового повідомлення про це працівника. І знову ж, згода на це навіть не потрібна, роботодавець зможе одноосібно визначати форми та межі доступу до персональних даних та іншої приватної інформації працівника у разі використання ним будь-якого робочого обладнання – комп’ютера, телефона, ноутбука тощо.

Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (винятки можуть бути встановлені лише судом з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо). В свою чергу, стаття 306 Цивільного кодексу України дублює дане положення та встановлює, що листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Крім цього, згідно статті 32 Основного закону, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Варто зауважити, що згідно з статтею 10 Закону України “Про захист персональних даних”, відомості про особисте життя фізичної особи не можуть використовуватися як чинник, що підтверджує чи спростовує її ділові якості.

З огляду на вищевказане, законопроект №8037 суперечить не тільки чинному законодавству, але й Конституції України. Прийняття даного законопроекту ставить під загрозу право на приватне життя та захист персональних даних, ще й створить невиправданий психологічний тиск на працівників в процесі виконання ними роботи, адже працівники не лишають своє приватне життя за дверима робочого місця.